Шацьк є районним центром. Шацьк є районним центром.
Розташований в північно-західній частині Волині, за три кілометри від озера Світязь. Відстань до Луцька 180 км. Найближча залізнична станція Любомль розташована на відстані 33 км. Селище займає площу - 598 га.

До послуг пасажирів є автостанція. Шацьк має автобусне сполучення з Луцьком, Ковелем, Володимир-Волинським, Нововолинськом та іншими містами області. З Шацька курсують автобуси до Львова та Бреста (Білорусь).

Населення селища становить - 6.3 тисячі чоловік. 99 відсотків населення райцентру складають українці. Серед інших національностей проживають росіяни, білоруси та інші національності.

Перша згадка про Шацьк відноситься до 1410 року, коли польський король Ягайло послав мисливців до Шацьких лісів для заготівлі м"яса на військові потреби. В 1595 році Шацьк згадується у документах як містечко.

За люстрацією 1564 року Шацьк ( в люстрації називається Шечко) налічував 35 дворів тяглих селян, 7 городників, 3 комірники і 33 рибалки. Всі ці категорії населення перебували на становищі кріпаків. Загальна сума податків з села визначалась в розмірі 419 злотих і 29 грошей на рік.

В 1812 році Шацьк в складі північно-західної Волині зазнав навали Наполеонських військ. В середині вересня 1812 року Шацьк був визволений від французів.

З 1768 по 1849 рік селище належало родині феодала Браницького. Пізніше царські власті конфіскували землі Браницького і селяни Шацька набули статусу державних. З початку викупу земель поглиблюється майнова нерівність. За люстрацією 1874 року з 305 дворів лише 43 одержали "повний наділ" , 186 півнаділу, решта і того менше. В 1906 році в Шацьку налічується 428 дворів і 2886 чоловік населення.

В період Першої світової війни багато господарств були змушені евакуюватися до Росії. Їх повернення назад затяглося на роки. Жовтнева революція в Росії докотилася і до Шацька. За спогадами старожилів і архівними документами в Шацьку діяв ревком.

З кінця 1920 року по вересень 1939 року Шацьк входив до складу панської Польщі. Після визволення від Польської окупації Червоною Армією 22 жовтня 1939 року шачани обрали Редька Олексія Івановича делегатом Народних Зборів України, Народні Збори у Львові 27 жовтня 1939 року прийняли рішення щодо об"єднання Західної України з Українською РСР.

17 січня 1940 року Шацьк став районним центром, а в березні цього ж року відбулися вибори до місцевих рад. Відкрилась семирічна школа. Всі діти дістали змогу вчитися.

Весною 1941 року в Шацьку виникло три колгоспи. Та мирну працю шачан перервав віроломний напад фашистської Німеччини. 25 червня фашисти окупували селище. За період до 21 липня 1944 року фашисти знищили близько тисячі жителів Шацька та навколишніх сіл, переважно єврейської національності, спалили десятки селянських дворів, що прилягали до селища. 183 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на роботи.
В лісах навколо Шацька діяв партизанський загін Степана Шковороди. З прибуттям на Волинь влітку 1943 року партизанського з"єднання О.Ф.Федорова Шацький партизанський загін влився до його складу. 3 серпня 1943 року партизани розгромили фашистський гарнізон і визволили Шацьк від німців і поліцаїв. Остаточне визволення райцентру від німецько-фашистських загарбників припадає на 21 липня 1944 року.
Після визволення зразу ж відновлено роботу районних установ. 42 юнаки і чоловіки з Шацька поповнили ряди Червоної Армії на фронті. Розпочалась відбудова господарства і житлового фонду. Найбільшими підприємствами стали промкомбінат, рибзавод, молокозавод, пекарня, цегляний завод. В 1957 році створена міжколгоспна будівельна організація. А засновану ще до війни МТС перетворено на сучасне ремонтно-транспортне підприємство. На початку 90-х років промкомбінат розділився на 2 приватизовані фабрики - "Чайка" меблеве виробництво) і "Шачанку" (швейні вироби). В системі райспоживспілки нині працюють ковбасний цех, цех безалкогольних напоїв, олійниця та борошно-мельно-круп"яне виробництво. Є приватна міні-пекарня. Шацький держлісгосп має цех по переробці ягід, плодів, овочів та березового соку.

В Шацьку працює дві школи: І-ІІІ степенів і І-ІІ ступенів. В обох школах навчається 847 дітей, працює 80 вчителів. В двох дитячих садках виховується 130 дітей. В 1963 році на базі держлісгоспу відкрито Шацький лісний технікум, який готує майстрів лісу та єгерів для потреб різних регіонів України. В технікумі навчається 540 студентів.

В Шацьку працює центральна районна лікарня на 90 ліжок. Для потреб населення функціонують хірургічне, терапевтичне, дитяче, поліклінічне та пологове відділення. Ведеться будівництво поліклініки на 150 відвідувань в зміну. В лікарні 30 лікарів та 64 чоловік середнього медичного персоналу. На березі озера пісочне побудований в 1967 році обласний санаторій "Лісова пісня" на 600 місць. Про його фітотерапевтичне відділення знають далеко за межами Волині. Найчистіша вода озера та чудові лісові краєвиди приваблюють сюди людей на відпочинок та оздоровлення. Урочище "Гряда" на березі мальовничого Світязя перетворилось на велику зону відпочинку. Тут розміщено 68 баз відпочинку підприємств Волині, Львівської та Рівненської областей.

Із закладів культури в Шацьку працюють районний та міський будинки культури, кінотеатр "Чайка" на 300 місць, три бібліотеки. Музичну школу відвідує понад 50 дітей Шацька та навколишніх сіл. Районна спортивна школа готує спортсменів з веслування. Захарченко Анатолій Васильович став чемпіоном України з веслування на каное серед дорослих, Гарват Тетяна виборола з веслування на байдарці кубок України серед юнаків.

Релігійне життя райцентру представлене релігійною громадою Різдво-Богородицької церкви Української Православної Церкви та двома протестанськими громадами Християн Віри Євангеліської та Євангельських Християн Баптистів. Різдво-Богородицька церква побудована графом Браницьким в 1838 році є пам"яткою архітектури. В 2003 році зарєєстровано релігійну громаду УПЦ КП.

В центрі селища в скверику споруджений пам"ятник Тарасу Шевченку. Його встановили в 1956 році у день святкування 585 річниці від першої згадки про Шацьк. На братській могилі радянських воїнів 1941-1944рр. Побудований пам"ятник невідомому солдату. Обеліски на честь загиблих в роки Великої Вітчизняної війни споруджені на вул.50 років Перемоги та вул.Гагаріна.